ВРАЖАЮЧА ІНДІЯ

Що ми хотіли отримати?
Славнозвісне «просвітлення» чи просто ще одну країну в списку своїх подорожей?
Не знаю… Але квитки були куплені, рюкзаки спаковані і одного дня ми таки вирушили у те дивне місце, яке, кажуть, нікого не залишає байдужим.

…Спершу вона зустріла нас своїм запахом। Таким огидним і різким, якого нам ще ніде не доводилося чути. Ступивши на першу вулицю, ми потонули в ньому, як діти, яких безжально викинули в море і відвернулись від їхньої безпомічності. Я бігла вперед, намагаючись швидше пройти місце, що породжувало сморід, і тільки потім зрозуміла, що воно надто велике, воно скрізь, воно – вся Індія.

Цей густий, солодкувато-пряно-гнилий запах переслідуватиме кожен крок. І якби раптом таки вдалося сховатися в номері якогось більш-менш чистого, як на тутешній рівень готелю, то він терпеливо чекатиме нас за дверима, готовий у будь який момент знову накинути свої наглі обійми. Єдине, що може його побороти - новий, сильніший сморід мочі та плісняви у навколишніх провулках. Або запах брудних носків у мармурових залах храмів…

А ви були на Мейн Базарі о 4-й ранку? В час, коли він не прикритий вуаллю свого хенд-мейдного колориту, а наповнений лише сміттям, тілами бомжів та здихаючих собак… І чорні худі постаті, наче злі духи, закутані в брудні покривала, виринають з-під землі, щоб продати вам черговий номер у захаращеній берлозі… Така прогулянка впевнено займе місце одного із найстрашніших снів.

І цей бруд… Він не може зникнути з жодної вулиці, вулички, стежки, з жодної речі, до якої доведеться торкатися і навіть з жодного ковтка повітря. Це Індія. Товстий шар суміші сміття та гнилі, під голосисті окрики «Хеловмайфренд», загортає в себе увесь світ. І мою душу. Вона ніяк не може піднятися до храмів, бо безпорадно загрузла у придорожній багнюці.

Вражаюча Індія! Якийсь безумний калейдоскоп відчуттів, що до нудоти змішує емоції… Яскраві браслети на брудних ногах індійських красунь, солодка музика над сірою клоакою базару, райські фрукти у брудних руках беззубого торговця, щирі очі дітей, що закидують камінням хворе цуценя, аромат східних прянощів із свіжим коров’ячим лайном… Лише якась тоненька незрозуміла ниточка ледь помітно стримує мозок на межі з божевіллям.

… Але чого ж ми хотіли? Особливих смаків? – Так хіба переді нами не відкривали свої двері усі кухні Європи? Екзотики? – То хіба не вона гойдається на таїландських пальмах? Умиротворення? – Чи не воно тихо молиться на вершинах карпатських гір? Можливо свободи? – Так! Це вона гуляє в гущі мільярдного натовпу, перетворюючи усе навколо на нестерпний хаос. А чи є щось страшніше, ніж свобода дикого голодного племені?

Індія вражаюча! Не схожа на жодне реалістичне відчуття। Індія – це сон, який варто побачити хоча б раз у житті. Але краще ми згадуватимем про нього десь у затишній віденській кав’ярні чи на вільних пагорбах Сан-Маріно. А цю країну залишимо народу, який здатен її підкорити – народу, який досягає нірвани, лежачи у власних екскрементах.

І хай живе Україна, з усіма її недосконалостями!